Якщо маєш вдома котика, надсилай з ним фото - отримуй 300 грн знижку на курс :)

Невербальні тонкощі комунікації німецькою мовою

Невербальні тонкощі комунікації німецькою мовою

Щоб опанувати німецьку мову, ми вчимо граматику, лексику, порядок слів, тренуємо вимову. Але в міжкультурному спілкуванні є ще один цікавий шар, що знаходиться на межі мови та ментальності, — це невербальні засоби комунікації: інтонації, жести, міміка та навіть поведінкові звички, що супроводжують мовлення.

Саме вони часто впливають на те, як нас сприймають носії мови: чи звучимо ми впевнено, ввічливо, зацікавлено або, навпаки, холодно та відсторонено. Інколи навіть правильно підібране слово може втратити силу, якщо невербальний сигнал суперечить змісту.

У цій статті ми хочемо розповісти про деякі особливості, які характерні для комунікації німців. Частина з них універсальні й добре відомі, інші — виражені менш очевидно, але можуть здивувати тих, хто лише починає занурюватися в німецькомовне середовище.

Запишіться на курс у Wilhelm Schule та вчіть німецьку в атмосфері підтримки, сучасних методик та живої комунікації. Почніть говорити впевнено вже цього місяця! 🇩🇪✨

Рукостискання та привітання

Під час зустрічей у ділових і офіційних ситуаціях, під час знайомства з новими людьми та при прощанні прийнято потиснути руку всім — і чоловікам, і жінкам.

Якщо ви залишаєте захід, де присутньо багато малознайомих людей, достатньо потиснути руку й попрощатися з господарями події та з тими, кого ви добре знаєте. Іншим досить помахати рукою і сказати: «Tschüß».

Близькі друзі та родичі зазвичай обіймають один одного, злегка торкаючись щоками, але без чітко виражених поцілунків.

Контакт очей

Під час розмови німці звикли дивитися співрозмовнику в очі — це вияв уваги та поваги. Людину з українського культурного простору такий прямий погляд інколи може трохи збентежити.

Підтримка розмови: «угу» та «ага» по-німецьки

В українській мові «угу» і «ага» — це природний спосіб показати, що ви слухаєте й стежите за думкою співрозмовника.

Для німців такі вигуки менш характерні. Замість них частіше використовують слова „ja“ та „ok“.
При цьому „ok“ зовсім не обов’язково означає згоду — це може бути просто сигнал «я тебе почув».

Стукіт у двері

В Україні часто можна побачити таку ситуацію: людина стукає в двері й одразу намагається її відчинити, просовуючи голову у щілину: «Можна?».

В Німеччині все інакше: спочатку стукають і чекають реакції. Звідти можуть відповісти: «Ja, bitte!»/„Herein!“ або «Einen Moment, bitte». Якщо відповіді немає — двері не відчиняють.

Обслуговування в магазині

Схожа ситуація, наприклад, у пекарні: ви заходите, а продавець чимось зайнятий. Зазвичай він привітається й скаже: «Ich bin sofort bei Ihnen» («Я зараз до вас підійду»).

Навіть якщо цього не пролунало, прийнято кілька секунд зачекати — дуже ймовірно, що продавець закінчить свою справу й сам звернеться до вас: «So, wie kann ich Ihnen helfen?» («Як я можу вам допомогти?»).

Сміх і сприйняття інформації

В українському контексті сміх у відповідь на цікаво поданий факт не означає, що ви не вірите сказаному. Вам просто сподобалося, як людина висловила думку.

Німецький співрозмовник може сприйняти сміх як ознаку недовіри до змісту й відповісти: «Doch! So ist es!» («Ні, це справді так!»).

У такій ситуації можна спокійно пояснити:
«Ja, ich glaub’s dir, ich fand nur lustig, wie du das ausgedrückt hast!»
(«Так, я тобі вірю, мені просто здалося кумедним, як ти це висловив»).

Посмішка як соціальний сигнал

Німці посміхаються менше «з ввічливості», ніж українці або американці. Посмішка вважається щирою емоцією, а не автоматичною реакцією.
Тому інколи іноземцям здається, що німці надто стримані — але це лише інша культурна норма вираження емоцій.

Дистанція в розмові (особиста зона)

Німці зазвичай дотримуються більшої фізичної дистанції під час розмови, ніж люди зі Східної Європи. Вони рідше торкаються співрозмовника — навіть дружні легкі дотики по руці або плечу можуть сприйматися як надмірна фамільярність.
Тому оптимально тримати комфортну дистанцію приблизно витягнутої руки.