Чи замислювалися ви коли-небудь над тим, яким чином виникли мови і чому в мові все існує саме в такому вигляді, в якому це існує? Це питання ставимо не лише ми — воно було актуальним у всі часи і, безперечно, цікавило багатьох учених і дослідників у галузі лінгвістики та філології. Однак однієї єдиної теорії в межах цих досліджень, звісно, не існує: їх багато, і кожен дотримується тієї, яка ближча йому та його поглядам.
Однією з таких теорій є звукоподражальна теорія походження мов, яка полягає в наслідуванні звуків у мові звукам природи та природним явищам. І в цьому є певний сенс: можливо, людина несвідомо прагнула наслідувати ті звуки, які чула навколо себе.
Німецький лінгвіст Г. Пауль зазначає: «Усвідомлюючи навколишній світ, людина виділяє в ньому не предмети, що перебувають у спокої й мовчанні, а передусім предмети рухомі та такі, що звучать».
Тут ідеться про таке явище, як ономатопея. У межах ономатопоетичної теорії походження мови обговорюється, що спочатку в мові існували лише певні вигуки, які виникали на тлі емоцій. У німецькій мові ця теорія має широке підтвердження: існує окремий пласт лексики, який привертає увагу саме завдяки наслідуванню звуків.
Розглянемо ряд дієслів, що описують звуки в німецькій мові:
- pfeifen — свистіти
- zischen — шипіти
- summen — дзижчати, гудіти
- ticken — цокати (про годинник)
- keckern — тявкати (про лисицю)
- knappen — токувати (про глухаря)
- kratzen — дряпати, шкребти
- dudeln — дудіти
- kuckucken — кувати
- rasseln — брязкотіти, деренчати
- rattern — гуркотіти (про удари металу об метал)
- dröhnen — гудіти, грохотати (про скло, голос, мотор)
- holpern — трястися (про машину)
- knattern — тріщати (про постріли)
- knacken — гризти (горіхи), шелестіти (про листя), скрипіти (про сходи)
- knallen — тріщати, грюкати
- knarren — скрипіти
- krachen — грохотати
- rumpeln — гуркотіти, котитися з гуркотом
- stuckern — трясти (під час їзди)
- bollern — падати з гуркотом
- donnern — гриміти (про грім)
- blaffen — гавкати, тявкати
- grunzen — хрюкати
- zwitschern — щебетати
- miauen — нявкати
- muhen — мукати (про корову)
- quaken — квакати
Наведемо приклади з найпоширенішими дієсловами:
- der Wind pfeift — вітер свистить
- Kleine Kinder können keine Kirschkerne knacken. — Маленькі діти не можуть лускати кісточки від вишень (скоромовка).
- Im Teich quaken die Frösche. — У ставку квакають жаби.
- Der Motor fängt an zu dröhnen. — Мотор починає гудіти.
- Die Katze kratzt an der Tür. — Кішка дряпає двері.
- Der Vogel zwitschert im Garten. — Птах щебече в сад.
- knarrende Stimme — скрипучий голос
- Im Zorn keckert der Schakal wie der Fuchs. — Шакал тявкає у гніві, як лисиця.
- Der Physiker soll erklären, warum es in der Eisenbahn so rumpelt. — Фізик має пояснити, чому на залізниці такий гуркіт.
Можна помітити, що більшість дієслів пов’язані зі звуками, які видають тварини. Однак до цієї групи також належать дієслова, що описують звуки механізмів і техніки, рідин, а також звуки, які виникають у результаті певних дій. Варто зазначити, що звуки природи самі по собі не мають особливого значення, але вони слугують основою для утворення нових слів у мові.
Дуже часто звукоподражальна лексика використовується в рекламних слоганах і гаслах, оскільки дієслова, що передають звуки, добре запам’ятовуються і привертають увагу. Вони виконують експресивну функцію.