1. Doch як сполучник
У ролі сполучника doch перекладається як «але», «однак», тобто виражає протиставлення.
Er ist klein, doch schon klug. — Він маленький, але вже розумний.
Er fragte nicht, doch der Vater sagte. — Він не питав, але батько сказав.
Протиставлення може також виражати сполучник aber («але», «однак»). У чому ж різниця?
Різниця в тому, що doch має додатковий смисловий відтінок «все ж», «усе-таки», «же», а aber — ні.
Er ist klein, doch schon klug. — Він маленький, але все ж уже розумний.
Er ist klein, aber schon klug. — Він маленький, але вже розумний (без додаткового акценту).
Er ist müde, doch zufrieden. — Він утомлений, але все ж задоволений.
Er ist müde, aber zufrieden. — Він хоч і втомлений, але задоволений.
🔹 Запам’ятайте!
Якщо doch використовується як сполучник, він не впливає на порядок слів. Він має так звану «нульову позицію».
Er fragte nicht, doch der Vater sagte. — Він не питав, але батько сказав.
2. Doch як частка
Саме тут doch набуває значень «все ж», «все-таки», «же», «адже».
Найчастіше doch стоїть у середині речення — перед словом, яке потрібно смислово підкреслити.
Das musst du doch wissen. — Ти ж все-таки маєш це знати.
Ich habe es dir doch gesagt! — Я ж тобі казав!
Du kommst doch heute Abend? — Ти ж прийдеш сьогодні ввечері?
3. Doch як відповідь на заперечення
Це найскладніше й найнезвичніше значення слова doch.
Прямого відповідника в українській мові не існує.
У заперечних питаннях doch означає позитивну відповідь на заперечення.
Тобто це своєрідне «та ні — навпаки!»
Порівняймо:
— Hast du keine Zeit? — У тебе немає часу?
— Doch! — Ні, час є!
— Hast du keine Zeit? — У тебе немає часу?
— Nein! — Ні, часу немає.
Ще приклади:
— Hast du das Buch nicht mit? — У тебе немає з собою книги?
— Doch! — Та ні, є!
— Du hast die Arbeit nicht gemacht? — Ти не зробив роботу?
— Doch! — Ні, зробив!
Отже, doch додає стверджувальне значення у відповідь на заперечення.