Подорож крізь хащі граматики (тим паче німецької) — не з найприємніших мандрів. Часто вона захоплива, адже ніколи не знаєш, який ще сюрприз чекає за черговим поворотом після битви з артиклями, не до кінця зрозумілого знайомства з прикметниками та зустрічі з лякаючою непередбачуваністю дієслів… захоплива, але не завжди приємна.
Наче підтверджуючи справедливість цього твердження, пізнього вечора крізь дрімучий ліс німецької граматики брів самотній втомлений мандрівник (назвімо його Еріх). Усі його думки зараз крутилися лише довкола омріяного відпочинку.
І ось незабаром перед його очима з’явився невеликий охайний будиночок, у вікнах якого сяяло затишне світло. Над дверима виднівся напис: «Herr Perfekt». Мандрівник повільно підійшов до дверей і несміливо постукав.
Двері відчинив сивий дідусь із добрими очима. Втомленим голосом Еріх промовив:
— Дядечку Перфект, пустіть переночувати! Дуже я зморився після довгої й важкої дороги.
— Чому ж не впустити? — м’яко мовив дідусь. — Заходь, добрий чоловіче, будеш гостем!
— Щиро дякую, Ви дуже добрі! — сказав Еріх і зайшов усередину затишного будиночка.
Гостинний дядечко Перфект дав гостеві відпочити з дороги й навіть пригостив його чаєм. За чаєм вони розговорилися… першим почав бесіду дідусь:
— Раз ти вже забрів до мене, добрий чоловіче, гріх буде тобі піти, не дізнавшись як слід про мене та моїх найближчих друзів.
— Згоден. Я із задоволенням вислухаю Вашу історію, дядечку Перфект.
— Ходімо зі мною, я покажу тобі мій фотоальбом.
Дідусь пройшов до іншої кімнати, відчинив книжкову шафу, зняв із верхньої полиці великий фотоальбом, сів із ним на м’який диван і розгорнув першу сторінку:
— Поглянь-но: це я і haben. Я його дуже люблю — він добряга.
— А розкажіть про його друзів!
— О, у нього багато друзів! Так багато, що я навіть не з усіма знайомий. Haben познайомив мене лише зі зворотними дієсловами (це ті, що з mich, dich, sich і таке інше, ти розумієш), із модальними та безособовими дієсловами (це ті, що вживаються з es). Також я знаю більшість неперехідних і всі перехідні дієслова.
— А про два останні можна детальніше? — попросив Еріх.
— Потрібно! Перехідні дієслова — це такі дієслова, які вимагають додатка, вираженого іменником або займенником в акузативі без прийменника. Це явище зазвичай називають прямим додатком. Дія таких дієслів ніби безпосередньо переходить на предмет, наприклад:
«Der Junge hat ein Buch gelesen» — «Хлопчик прочитав книжку».
Тобто, розумієш, хлопчик переніс дію на книжку — він її прочитав.
— Це я розумію. Але до чого тут акузатив? Тут не зовсім ясно…
— Скажи мені, де в цьому реченні додаток?
— Ein Buch.
— Правильно. А в якому він відмінку?
— Так… das Buch — середній рід… — замислився Еріх. — Відмінювання неозначеного артикля: ein, eines, ein, einem… усе ясно! Це акузатив!
— Я радий, що ти зрозумів. Те саме і з обставиною: вона містить прийменник, який керує знахідним відмінком, і відповідає на питання wohin? (куди?). Наведімо інший приклад:
«Der Vater hat das Kind ins Bett gelegt» — «Батько поклав дитину в ліжко».
Обставина в цьому реченні — ins Bett. Вона відповідає на питання «куди?» і має перед собою прийменник, що керує акузативом.
— Ага, тоді підсумуємо: перехідні дієслова — це ті, що керують знахідним відмінком.
— Так, так сказати було б справді простіше, — усміхнувся дядечко Перфект.
— А неперехідні дієслова?
— Тут я зауважу, що хоч живу я вже дуже довго (ще з часів давньоверхньонімецької мови, але не вдаватимусь у подробиці), мені й досі не вдалося близько познайомитися з усіма неперехідними дієсловами. Я знайомий лише з тими, що позначають тривалу дію (як у прикладі вище) або стан спокою, наприклад: liegen (лежати), sitzen (сидіти), stehen (стояти), leben (жити), schlafen (спати). Але ми з цими дієсловами зовсім забули про фотоальбом! Ось, поглянь: це я і sein. Про нього, якщо чесно, я майже нічого не можу сказати. Навіть не знаю, навіщо він до мене причепився, що він у мені знайшов… непередбачуваний, легковажний, гордий… особисто я його не кликав. А тримаю біля себе лише на прохання haben. Не розумію, за що він так любить того sein, що його до нього тягне… ну, гаразд, зараз не про це. Sein вирішив познайомити мене лише з дієсловами руху або зміни стану та з дієсловами: власне sein (куди ж без самого себе?), werden (ставати), bleiben (залишатися), folgen (слідувати), begegnen (зустрічати), geschehen, passieren (обидва перекладаються як «відбуватися»), gelingen (вдаватися) і misslingen (не вдаватися).
— А про першу групу дієслів розкажете?
— Про рух і зміну стану? А що про них розповідати… з назви й так усе зрозуміло. Краще наведу приклади: дієслова руху — це, наприклад, gehen (йти), fahren (їхати), fliegen (летіти), kommen (приходити), reisen (подорожувати), причому коли рух відбувається з одного місця в інше; а дієслова зміни стану — це такі, як wachsen (рости), zufrieren (замерзати), sterben (помирати), vergehen (минати) і так далі…
Дідусь обережно перегорнув ще одну сторінку фотоальбому.
— О, а це Partizip II. Дивовижна істота! Постійно повторює: «Ordnung muss sein», сам живе за цим принципом і інших цим мучить.
— Що Ви маєте на увазі?
— Те, що він просто схиблений на порядку. Сам він складається строго з префікса ge-, кореня дієслова та певного суфікса, який залежить від типу дієслова: якщо дієслово слабке, то це суфікс -(e)t (malen – gemalt, arbeiten – gearbeitet), а якщо сильне — -en (gelesen). Якщо дієслово має відокремлювану приставку, то ge- ставиться між приставкою та основою дієслова: aufgestanden (aufstehen — вставати). Якщо ж у дієслова приставка невідокремлювана або воно має суфікс -ier- (musiziert, studiert), то префікс ge- взагалі не вживається. Тобто у Partizip II усе логічно й зрозуміло. Єдине, що порушує цей строгий порядок, — це сильні дієслова, які ніяк не хочуть підкорятися волі Partizip II й міняють кореневу голосну як заманеться. На власний розсуд. Ну от, власне, і все: це всі мої друзі та знайомі. Але я бачу, ти дуже втомився. Я тебе зморив…
— Ні, що Ви, дядечку Перфект! У Вас була дуже цікава розповідь. Я втомився після важкої дороги. Можна я приляжу?
— Звісно! — чомусь пошепки відповів дядечко.
І в затишному будиночку невдовзі погасло світло.
